Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького

378
Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького

Перший сумський музей, історія якого бере початок 1 березня 1920 року, за неповних сто років існування, менше двадцяти п’яти, мав активні періоди свого розвитку: з 1920 по 1931 рр., коли його створював й очолював  Никанор Онацький, і  від поч. 1980-х до сер.1990-х рр.

Станом на поч. 1929 р. мистецьке зібрання Сумського художньо-історичного музею та високий фаховий рівень його фундатора Никанора Онацького (1875-1937) зафіксовано в аналітичній роботі В. Дубровського «Музеї на Україні» (http://elib.nplu.org/object.html?id=532-національна парламентська бібліотека України). Більшість iз тих, кого автор наводить як зразкових подвижників музейної справи, на початку тридцятих років зазнали  політичних утисків і репресій: Ф.Ернст, С.Таранушенко, М. Біляшівський, Д. Щербаківський, В. Хвойко, Н. Онацький, ін.

Експозиція Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького
Експозиція Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького

У грудні 1931 р. Н. Онацького примусили звільнитися «за власним бажанням», а в Акті передачі фондів іншій особі комісія констатувала:  «КОМІСЯ ЗНАХОДИТЬ ПОТРІБНИМ У ЗВ’ЯЗКУ З РЕОРГАНІЗАЦІЄЮ МУЗЕЮ – ЛИШОК МУЗЕЙНИХ РЕЧЕЙ ПЕРЕДАТИ ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО МУЗЕЙНОГО ФОНДУ, А СРІБНІ РЕЧІ, ЩО НЕ МАЮТЬ МУЗЕЙНОГО ЗНАЧЕННЯ, СЛІД РЕАЛІЗУВАТИ З МЕТОЮ ПІДСИЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ КОШТІВ, ПОТРІБНИХ ДЛЯ РЕОРГАНІЗАЦІЇ МУЗЕЮ З ХУДОЖНЬО-ІСТОРИЧНОГО НА КРАЄЗНАВЧИЙ» (оригінал Акту є одним із документів архіву родини Онацьких, що зберігається в Сумському художньому музеї з кін. 1990-х рр.). Від моменту звільнення Н. Онацького й виникли відверті переслідування з політичних мотивiв. У 1937 р. його фізично знищать у Полтаві після того, як він створить нову експозицію періоду феодалізму в Полтавському краєзнавчому музеї.

Непростою була й подальша доля музейного зібрання. До 1936 р. дійсно твори живопису вивозились до Харкова («єдиного держ. музейного фонду»), але в обліково-фондовій документації 1938-39 рр. зафіксовано інший процес: надходження творів вітчизняних i західноєвропейських художників з Ермітажу, Третьяковської галереї, московського Музею образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна. У ті ж роки заклад підпорядковано Комітету в справах мистецтв УРСР (Н. Онацький створював музей під егідою органів народної освіти). У той же час інформація про зміну системи підпорядкування музею залишалася прихованою від українського суспільства майже до поч. 1990-х рр. (до відкриття архівів колишнього КДБ). У своїй більшості вона й до цього часу залишається невідомою широкій громадськості. Саме тому в 21-му ст. удруге виникають проекти переформовування Сумського художнього музею на незрозумілу фахівцям музейної справи структуру, останній з них розроблено на замовлення сумських органів влади й оприлюднено на сайті PROSTIR MUZEUM http://prostir.museum/ua/post/38983

Експозиція декоративного мистецтва Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького
Експозиція декоративного мистецтва Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького

Звідси виникає тема «музей і влада». За умови зацікавлення влади в розвитку музейної сфери, справа рухається. Реальні події з історії перших років організації музею це підтверджують. У 1919 р. у Києві під час націоналізації приватного музею Оскара Гансена як Третього державного Київського музею виявилось, що найбільша й найцінніша частина знаходиться в Сумах (експонати перевезено до його родинного маєтку в 1918 р.). Сумська влада рішуче відмовила повернути мистецькі цінності, а у відповідь на попередження з Києва прийняла Рішення про створення в місті округового художньо-історичного музею. Тільки в жовтні 1921 р. питання остаточно вирішено на користь Сум. Пiд час офіційного призначення Н. Онацького на посаду організатора музею, 1 березня 1920 р., у майбутнього закладу ще півроку не було приміщення і більше року – експонатів.

Питання ставлення до закладу владних структур знову виникло після Другої світової війни, коли реевакуйоване музейне зібрання тимчасово розмістили в приміщенні обласної філармонії. Тогочасна сумська влада приховала від суспільства спеціальну урядову постанову від 1944 р., у якій сумську облраду «зобов’язували» відкрити музей у І кварталі 1945 р. iз віднесенням закладу щодо оплати праці робітників до республіканських музеїв ІІІ категорії та утриманням – за рахунок республіканського бюджету. Музейники цей документ побачили в грудні 2016 р., а його виконання  розпочато наприкінці 1970-х років:  після активного тиску з боку сумської громадськості, музею надано приміщення, замість втрачених під час війни. 1981р. у Воскресенській церкві відкрилася експозиція унікальних витворів декоративного мистецтва 17-поч.20 ст. – українського, західноєвропейського, Японії, Китаю, інших східних країн (9 тис. експонатів). З 1983р. в іншій будівлі репрезентовано суспільству твори живопису, графіки, скульптури вітчизняних, італійських, французьких, голландських  майстрів  18-поч.20 ст. З 1989 р. до 1996 р. у крипті Троїцького собору на правах відділу працювала Скульптурна галерея видатного уродженця Сумщини І. П. Кавалерідзе – єдиний на той момент в Україні музей сучасної скульптури. Це був період активної збиральницької роботи, пов’язаний iз підготовкою до відкриття нових відділів, результатом необмеженого фінансування на придбання стало надходження до музейних фондів більше 10-ти тис. експонатів.

Експозиція мистецтва XIX століття Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького
Експозиція мистецтва XIX століття Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького

Із середини 1990-х р. до 2013 р. влада змусила передати приміщення іншим установам, у зв’язку з чим 17 тисяч експонатів на даний період опинилися в одній будівлі. Замість звільнених будівель, тричі отримували рішення про надання інших, але реально – до жодного з них музейних працівників не допустили.

Заклад має самодостатній потенціал для свого подальшого розвитку, постійними мають бути монографічні розділи: «Мистецька спадщина родини Кричевських», «Скульптурна творчість І. Кавалерідзе», «Життя і творчість  Н. Онацького», окремими експозиціями – декоративно-ужиткове мистецтво (зібрання О. Гансена), образотворче мистецтво художників і майстрів народного мистецтва ХХ-поч. ХХІ ст.

Готуючись до 100-річчя закладу, музейні працівники разом із сумською громадськістю насьогодні знову підняли питання про приміщення, але в жодному разі – без перетворення закладу на іншу структурну одиницю.

ЧАСТКА

Напишіть відгук